10. Взірець сповіді з усього життя
- Деталі
- Створено: Понеділок, 21 липня 2014, 06:48
- Перегляди: 8137
«Люби Господа, Бога твого, всім твоїм серцем, усією твоєю душею і всією думкою твоєю: це найбільша й найперша заповідь» (Мт. 22, 37-38).
«Той, у кого мої заповіді, і хто їх береже, той мене любить» (Йо. 14, 21).
«Шукайте перше царство Боже та його справедливість, а все те вам докладеться»
(Мт. 6, 33).
До сповіді не може приступати особа, яка живе в непрощенні, перебуває в гніві чи образі. Винятково, у такому стані можна іти до сповіді, якщо людина готова обіцяти перед Богом виправитися, примиритися.
Церква заохочує сповідатися щомісяця і тоді безперервно приступати до св. Причастя (якщо впродовж цього часу особа не вчинила тяжкого гріха).
Якщо виринає у пам’яті якийсь гріх з минулого, то з нього слід сповідатися. Пам'ять пригадує нам, з чого треба очистити душу і совість.
***
Найбільшим гріхом у світі є гордість. «Бог гордим противиться, смиренним же дає благодать» (Як. 4, 6). Горді стаються чужими для Бога, бо гордість – причина всіх гріхів. Причиною війни як на небі (бунт ангелів), так і на землі є гордість. Вона є більшою від гріхів, які є наслідками війни (навмисне вбивство, тортури, голодна чи насильницька смерть).
Складові частини гордості:
Впертість.
Протилежна до наполегливості. Наполегливість пов’язана із добрими ділами, чеснотами, впертість – з амбіціями і домінуванням свого впертого бажання. Впертість обов’язково потягає за собою егоїстичну принциповість.
Легкоранимість і образливість.
Більшість людей (а особливо жінки) свою легкоранимість вважають позитивною, пов’язаною з тонкістю душі і делікатністю натури. А Святі Отці кажуть, що причиною легкоранимості і образливості є хворе самолюбство, яке прирівнюється до безумства. Бо не варто мріяти про те, що люди тебе достойно оцінять. Адже «слуга не більший від пана свого» (Йо. 15, 20). Якщо не сприймали Бога-чудотворця, то як можуть правильно оцінити нас? Особа, яка вірить і довіряє Богові, перестає бути залежною від суджень інших людей. Тож усю свою надію треба покладати лише на Бога, бо Він за добро нагороджує, а за зло карає. Йому не треба нічого пояснювати, адже Господь знає все про нас краще нас самих, тому не будьмо надто красномовними у молитві. «А коли молитесь, не говоріть зайвого, як ті погани; гадають бо, що за своєю велемовністю будуть вислухані. Не будьте, отже, подібні до них, бо Отець ваш небесний знає, чого вам треба, перш ніж ви просите в нього» (Мт. 6, 7-8).
Зверхність.
Високомірне ставлення, вивищення себе в розмові і поведінці з людьми, привласнення дарів, талантів, досягнень і успіхів собі. «Без Бога нічого доброго чинити не можемо» (пор. Йо. 15, 5). Добра думка – від Бога, а без доброї думки не може бути доброго діла. Людина, яка в момент успіху пам’ятає про Бога, виявляє вдячність. Людина зверхня і самозакохана подібна до Люцифера, який був найкращим із ангелів. Він знав Бога як Творця, Бога всемогутнього, всесильного, і надумав із Богом воювати. Так і людина, окрилена успіхом, часто забуває, що всі дари отримала від Бога при народженні (Без таланту – праця безсила).
Скрита непомітна самохвальба.
В розмові, немов між іншим, наголошуємо на те, чим хочемо похвалитися. Причина – хворе самолюбство.
***
Щоб спастися треба бути покірним. Крім молитви і посту, важливими є добрі діла, милостиня, пожертви. Це маємо чинити для людини, але задля Бога. «Я – виноградина, ви – гілки. Хто перебуває в мені, а я в ньому, – той плід приносить щедро. Без мене ж ви нічого чинити не можете» (Йо. 15, 5). Ісус Христос творив чудеса, зціляв, робив багато добрих діл, але не всі люди його належно сприймали і оцінювали, тому і їхня думка про Христа була помилковою.
Обов’язково є молитися, каятися, визнавати провини, постити, давати милостиню, пожертву. Це все має одну мету – достойно підготуватися до святого Причастя. «Хто споживає тіло моє і кров мою п’є, той у мені перебуває, а я – в ньому». (Йо. 6, 56).
***
Гріхи, які кличуть про помсту до неба
Святотатство – затаювання гріха на сповіді.
Бог знає усе. Навмисне приховувати свою провину – це затаїти її зі страху чи встиду, а те, що забули, а потім пригадали, не є святотатством. Такий гріх слід визнати у наступній сповіді.
Навмисне вбивство.
Крім вбивства з пімсти, ревнощів, ненависті, сюди належать аборти, внутрішньоматкова спіраль (ВМС) – автоматичний аборт, таблетки від вагітності.
Особам, які вчинили такі гріхи, крім сповіді слід звернути увагу і на заупокійні суботи. Їх маємо у Великому Пості, місяць перед Великим Постом, «Зелена» субота і субота перед 1 листопада (вона без назви).
У заупокійні суботи поминаємо всіх від віку померлих, а також жертви навмисного вбивства. Сюди належать і ті діти, які загинули від лікарів на нашу просьбу, або від спіралі (ВМС), або інших народних методів для вбивства дітей.
Содомський гріх.
Назва походить від міст Содома і Гомори, де розбуянився гріх збочення. І кара сягнула до неба і Божий гнів зійшов у вигляді особливого сірчаного вогню, після якого не попіл залишився, а вода (чит. Бут. 19, 15-29). Зараз на місці Содома і Гомори, як пам’ятку для пригадування цього гріхопадіння, маємо Мертве море.
Види збочень:
Гомосексуалізм;
Лесбійство;
Анальний секс;
Також провиною є оральний секс.
Скотоложство – нечиста «гра» з тваринами (котами, собаками і т. д).
Неприродним гріхом є онанізм або мастурбація, гріх самозадоволення. Неприродність цього гріха руйнує фізичне здоров’я людини. Справжнього задоволення і приємності Бог ніколи не забороняє. Всяку приємність Бог створив і дарує людям. Бог дає мир, відмінний від того, який дає світ, Бог дає радість – повну радість, а щастя – правдиве. Диявол же, крім зла, нічого творити не може і заманює нас у гріховну приємність, яка полягає виключно на Божій забороні. (Не кради – Кради, Люби – Чужолож, Не вбивай – Вбивай). Злоба цього гріха – скритість. Людина усвідомлює його руйнівний вплив тільки тоді, коли уже втрачає здоров’я. У чоловіків цей гріх сильніше від алкоголізму і наркоманії з’їдає потенцію, а проявляє себе, коли чоловік відчуває свою імпотентність. У жінок цим гріхом руйнується природній дотик, установлений Богом і благословенний шлюбом. Це призводить до розладу у статевому житті подружжя, виникають проблеми з вагітністю. Цей гріх є одним із випадків, коли людина обманює сама себе: чинить гріх сама, а уявляє, що робить це з кимось. Ураження зазнає як психіка, так і нервова система. Для здорової людини вистарчає більше десятка разів, щоб викликати роздратування, невроз, незадоволення собою, а при довготривалому та частому гріху доходить до нелюбові, а вкінці – і до ненависті самого себе, що вже є важким психічним захворюванням. «І спізнаєте правду, і правда визволить вас» (Йо. 8, 32). Правда про цей гріх і його шкоду допоможе нам мобілізувати свої сили для протистояння. «Істинно, істинно кажу вам: Кожен, хто гріх чинить, – гріха невольник!» (Йо. 8, 34). «Утікайте від розпусти! Усякий гріх, що його чинить людина, є поза її тілом; а хто чинить розпусту, грішить супроти власного тіла. Хіба ж не знаєте, що ваше тіло – храм Святого Духа, який живе у вас? Його ви маєте від Бога, тож уже не належите до себе самих. Ви бо куплені високою ціною! Тож прославляйте Бога у вашому тілі!» (1 Кор. 6, 18-20).
Покривдження вбогих, вдів і сиріт.
За їхню кривду відплачує Господь.
Задержання заробітної плати.
Начальник повинен справедливо розподілювати роботу і своєчасно винагороджувати робітників за працю.
***
Коли неділі і свята не святкуємо, то грішимо проти Бога і проти віри.
Молитва – це розмова з Богом у вигляді перепросьби, покаяння, благання, подяки. Молитва – пожива для душі, тому без неї людина втрачає зв'язок із Богом. Люди дуже рідко усвідомлюють, чому Бог наполягає на молитві. І це не тому, що Господь такий самолюбивий, спраглий людської похвали, такий, що хоче собі у пожертву нашу втому, терпіння, час і ще щось. Щоденні молитви, св. Літургія в неділі і свята – це насамперед така єдність із Богом, яка дає нам духовний захист від всякого впливу, хитрощів і вигадок диявола.
Молитва на самоті відмінна від молитви спільної, літургійної, публічної. Молитва на самоті – це в основному особиста перепросьба, прохання, подяка. А спільна, крім цього, виявляє визнання віри і прославу Бога.
***
Тяжким гріхом є прокльони, бажання зла, злорадство.
Помста.
Уявна (коли людина мріє про помсту, її планує) і реальна (фізична, моральна, матеріальна). «Самих себе не відомщайте, любі, а дайте місце гніву, написано бо: «Мені належить помста, я відплачу», – говорить Господь» (Рим. 12, 19).
Гріхом є: грішити, намовляти до гріха, сприяти у гріху, покривати гріх.
Крадіжка.
Перша спроба щось вкрасти буває у дитинстві. Якщо вона є у свідомості (пригадується), то є і на совісті. Це потрібно визнати у сповіді. Також потрібно вказувати обставини крадіжки (в держави, в Церкви, в сусіда і
т. д). Якщо власники загублених речей нам відомі, то знайдене слід повернути. Великим гріхом є шахрайство, обман, маніпуляція.
Гріхом є брати і давати хабарі.
Гріхом є зливати віск, скидати вроки, віщувати. «Щоб не було в тебе нікого, хто призводив би свого сина чи свою дочку переходити через вогонь; нікого, хто ворожить, або кидає жеребом, або заговорює, або волхвує; або нашіптує, або викликає духів, або віщує, або розпитує мерців. Бо огидний для Господа кожен, хто це робить, і саме за ці гидкі звичаї Господь, Бог твій, проганяє ці народи перед тобою» (Втор. 18, 10-12). Є понад 40 видів ворожби, включаючи і ворожіння на Святому Письмі; і усе це є гріхом. Також гріхом є вірити у гороскопи і забобони.
Статеві стосунки до шлюбу, без шлюбу, поза шлюбом є гріхом перелюбу. Тільки свята тайна Шлюбу дозволяє на безгрішне статеве життя між чоловіком і жінкою.
Зрада – дуже великий і болючий гріх. Сповідаючись із гріха перелюбу, потрібно вказувати стан особи, бо тут, крім Шостої заповіді, може бути порушена і Дев’ята («Не пожадай жінки ближнього твого»). Тільки у св. Тайні Шлюбу насолода і любощі між чоловіком і жінкою є справжніми. Благодать св. Тайни Шлюбу полягає у тій гармонії, яку дарує Бог, даючи насолоду для душі і тіла. У перелюбі інтимні стосунки не благословенні Богом і Церквою, бо щастя – вкрадене, а радість – сумна, і людину не полишає почуття вини. Такі стосунки люди завжди хочуть приховати, забуваючи, що «нічого бо нема захованого, що б не відкрилося, і скритого, що б не виявилось» (Лк. 12, 2). До шлюбу необхідним є достатнє словесне спілкування. Воно, на відміну від тілесного, є дозволене до шлюбу, адже це спілкування є основою однодумства, взаєморозуміння і рідності. Відсутність такого спілкування є причиною багатьох непорозумінь, включаючи і розлучення.
Еротика і порнографія. Цей гріх має на меті зруйнувати пошану до любові, вірності і взаємності підміною понять, ставлячи задоволення на місце або вище любові. Людина, яка погоджується читати, дивитися порнографію і еротику, потрапляє у залежність від цього і годиться на зраду.
Любов – це найбільше задоволення і приємність. Любов – це внутрішня потреба у людині, потреба про неї думати, бажання її бачити, чути; потреба бути для неї корисним, дарувати їй приємність і ніжність, бути вірним. Такої любові чекає від людини Господь (чит. Чин вінчання). Чітко характеризує любов і апостол Павло у 13 розділі І послання до Корінтян.
* * *
Є три види неправди:
1.Неправда, яка має добру ціль. Вона – свята. Ісус Христос вчить нас, що ворогам не належить знати правду. «Чи прийдеш на святкування кучок?», – питають Христа. Він каже, що не прийде, а по обіді, коли Його не чекають, появляється на святі.
(чит. Йо. 7).
Герої на допитах мовчать або говорять неправду, правда у цьому випадку – зрада.
2.Неправда, яка не зобов’язує нас говорити про своє інтимне, родинне, фінансове життя і ще багато чого особистого, що іншим шкоди не приносить. Така неправда не є гріхом. Тож на такі нетактовні питання можна не відповідати, говорити двозначно, віджартовуватися.
3.Неправда, яка має погану ціль. Вона є брехнею і тяжким гріхом, бо своїм злом шкодить людям.
***
Алкоголізм, куріння та різні способи вживання наркотиків є гріхом.
Легковажне витрачання грошей.
Скупість.
Заздрість.
Осуд. Обмова. Надмірна критика.
Нехтування постом або порушення посту. Найбільшою провиною у час Посту є демонстративне ведення гучних забав, танців, пиятики.
Гріхом є шемрати, нарікати на Бога, бути незадоволеним. Господь каже, що від таких людей відніметься і те, що мають, бо вони не достойні цього. Вони те, що мають – за ніщо мають (чит. Мт. 25, 14-30; Лк. 19, 11-28).
Гріхом є не повернути позичене, пообіцяти і не виконати.
Господь закликає бути відважними, не боятися, бути мужніми. Він благословить добрі і чесні наміри. Не треба боятися визнати свою провину, кажучи: не знаю, хто не закрив, загубив, розбив, розлив, забув і т. д., хоч насправді це був я.
Лінивство призводить до порушення багатьох заповідей, хоч само по собі виглядає майже нешкідливим.
Униніє. Надмірний жаль до себе, надмірне бажання співчуття, втрата надії і довіри до Бога, намагання оцінити Божу можливість своєю уявою.
Складові унинія: замкненість, безпідставні та перебільшені страхи і сумніви, безнадійність. Униніє дуже часто призводить до того, що людина стає впевненою у своїй приреченості, до втрати бажання боротися, бажання жити. І це є початком згоди на самогубство.
Самогубство – це велика перемога диявола над людиною.
Диявол може нищити людину в подвійний спосіб. Кидає у вогонь – гордість, зверхність, владолюбство, тощо; кидає у воду – униніє, незадоволення собою, життям. Несприйняття себе – це основний комплекс неповноцінності. А загалом комплекс неповноцінності – ганьба для християнина, адже своєю незадоволеністю і наріканням він ображає Бога, має претензію до Нього. Бог створив світ достатній для спасіння, а людину – для щастя.
***
Віру можна побільшити молитвою і правдою. Треба вміти сприймати навіть гірку правду (солодку ми радо сприймаємо), бо вона також є правдою і від нашого несприйняття не міняється.
Бог прагне нашої щирості, яку щедро благословляє, кажучи: «Не полишу вас сиротами; я прийду до вас» (Йо. 14, 18). Тому гріхом є лукавство, лицемірство, підлість. Бог найбільше чекає від людини вдячності. Обіцяє вдячним дати понад міру від того, чого вони потребують. Бог оцінює людину по її вірі, щирості і вдячності.
Байдужість – причина багатьох гріхів. Байдужість – це відсутність милосердя, співчуття, щирості, небажання правди, справедливості.
У притчі про багача і Лазаря через свою байдужість багач попадає в пекло. (Лк. 16, 19-31).
Прикладом є і притча про Страшний суд (голодного не нагодували, не надали допомоги хворому, не відвідали ув’язненого і т. д). (Мт. 25, 31-46).
Слід пам’ятати про діла милосердя для душі і тіла. Як приклад можна назвати притчу про доброго самарянина (Лк. 10, 25-37).
***
Готуючись до сповіді, випишіть собі на окремий листок паперу ті гріхи, які особисто стосуються вас, а в першу чергу ті, з яких ви ще не сповідалися. А також занотуйте собі тут запитання, які маєте до священика.
Тим, хто хоче після такого приготування сповідатися в о. Самуїла, домовляйтеся про сповідь по телефону: 067-35-42-861.
Дзвонити після 20:00год.
***
Цими порадами звертаю увагу найбільше на ті питання, які є маловідомими, викликають сумніви, а також через стид, а часом і страх, є причиною святотатської сповіді.
***
Цей текст не є строго канонічним або догматичним, але побудований на думці Церкви і св. Отців. Цей взірець сповіді є одним із допоміжних розширених способів для приготування до Таїнства Покаяння.