Свята і рідна Україна
- Деталі
- Створено: Четвер, 17 березня 2016, 17:43
- Перегляди: 313
І ч. Її і наша доля.
Дарами і скарбами,
Землею і талантами
Чепурна і прекрасна -
Усім єством природи
У світі надзвичайна,
Людьми красива,
Нам Богом дана
Країна щира, щедра, благословенна!
Стоїть не з краю світу,
А донедавна мало знана,
Хоч має досить цвіту.
Прославлена героями
Понад всіма безбожними,
Зрадливими, продажними,
Та владою обдурена,
Братами зраджена,
За гроші продана –
Це все з ненависті,
Із злоби, з заздрості.
Все нищена, руйнована
Безбожним ворогом,
Голодомором морена,
Гулагами увінчана,
Приречена сиротами
І матерями, божевільними
Від горя над могилами
Розсіяних по світі
І безвісті пропалих
В Сибірі, Казахстані,
Безжалісно знедолених
За мрії «буржуазні»,
За вірність Батьківщині.
Знівечені, розтрощені
Партійно-амбіційними
Сексотами, катами
І зрадами, і чварами,
З вербою і калиною,
Із сонцем і росою
Живе собі із вірними,
А не з рабами, з вільними.
Де люди духом сильні –
Діти ростуть щасливі…
При мачусі усі бідують –
Багаті не шанують сироту,
Одну чи цілу Україну.
У двадцять першому столітті
Вона, як і колись, стоїть
На перехресті, на роздоріжжі,
Скалічена, обшарпана,
Хоч особливо обдарована,
Не вільна, безталанна,
Та все одно прекрасна!
Терплять найбільше мужні
За те, що вірні Україні,
Не вигідні для ворога,
Часто прямолінійні,
Без влади щирої осиротілі –
Не винен Бог, а олігархи,
Не винна Україна –
А винні українці,
За те, що не єдині,
Живемо, як чужинці.
Вона любов’ю сильна,
Залита кров’ю,
Сльозами вмита.
На цій війні,
В парламенті, на фронті –
За Неї Господа моліть,
Благайте, а не ждіть,
Бо за великі хабарі
Знову «свої» взяли Її
Під свої модні мешти,
Щоб розікрасти вже до решти –
Готуючи Їй нові Голгофи –
Забувши, що Вона воскресне!
ІІ ч. Торги.
А Україна на торгах
Страшних, не чуваних донині.
Торговці – наглі, хитрі –
На чорних своїх ринках
І на базарах п’яних
Працюють по сучасних схемах,
Сидять у офісах і ресторанах –
У них порука кругова –
Війна відкрита, нагла,
Усе поставлено на гроші!
Законодавці – банда,
Корупція – загроза!
Плюють нам нагло в очі,
Брехнею закривають рот,
Кричать, що влада – наша,
Що джерелом є ми – народ!
Нагле, цинічне глузування,
І вибори, порівняно із цим,
Як злочин майже є нічим.
Шалене в Раді зловживання –
Це не дитяча гра для бідних,
За цукор і за срібняки,
За гречку з копійками –
В бій за мільйони і мільярди
Вступають крупні олігархи,
За гроші, награбовані роками,
Їм награбованих шкода, як рідних –
Тримаються за них зубами!
Фінансові баталії цинічні,
Для демократії смертельні.
Купують цілі блоки,
Великі фракції і групи.
На жаль, мільйони мають силу,
Не мають совісті і встиду.
А торгаші, міняйли
Пильнують свою шкіру
І євро, і доляри,
Грабуючи знедолену країну –
Кишені набиваючи гріхом,
Чужим трудом і потом.
Дивімся на Верховну Раду
Очима окупованого Криму,
Очима Півдня, Сходу,
Бо їм ще важче зрозуміти
Брехливу злодійську владу,
Дивитися, як люди із Майдану
Живу ще розривають Україну.
Не треба так її любити,
Так можна легко задушити.
За українським урожаєм
Людей не бачим, забуваєм,
Крім золота, землі, грошей,
Крім вас «найкращих» і багатих.
Забули молодь ви, дітей
І тих, що виробляють блага,
Весь час працюючи за безцінь
І не ховаючись у тінь –
Не кожен це би зміг, стерпів,
І поки ще таких мільйони,
Вони сильніші тих мільярдів,
Які ви в України вкрали,
Хоч нас багато – ми терплячі –
Кожен терпець має кінець –
Це знає добрий і мудрець,
Не розуміє хитрий, підлий
І дуже впевнений, негідний,
Та в зубожіння час болючий –
Про те, що вкрали, розказали
При сварках у прямих ефірах,
Не покарали ще донині винних
У корумпованих судах безстидних,
Майдан принизили ділами,
Образили живих й померлих,
Вся Україна у кайданах –
Біда гряде (і не одна),
Вона нечесна, неморальна,
Для нас принизлива, кабальна,
Не має цінностей, лише ціну.
Прийшли, як свої із Майдану,
Продали Україну, маму,
Героїв-добровольців
І побратимів-волонтерів –
Продали перемогу, славу
На зраду олігархічну,
Таку комічну і трагічну,
Абсурдну, але історичну!..
В заможних українців
Любов до України
На ласім язиці слинить,
А рядовим мільйонам це болить –
Нема любові в олігархів –
Їх інші цілі полонили,
Нема її в думках, у серці,
Нема Єдиної її в душі.
Вона живе в окопах,
В кривавих котлованах,
У муках і у болю,
В болотах, хуртовинах,
У реанімаціях, палатах,
Уся рідня в цьому полоні.
Любов у материнських хатах,
Вона у молоді в серцях,
У волонтерів, в щирих жертвах,
Вона в простих знедолених,
У тих, хто близько смерті,
Обманутих в зарплатах,
Своїми у своїх штабах
І владою на всіх щаблях,
В парламенті, в судах…
Любов поєднано у свті
З усім, що заслуговує безсмертя.
ІІІ ч. Надія на Воскресіння.
У добрих – сильна віра,
У мудрих – добрі справи,
У мужніх є надія,
В героїв – світла слава,
А в мародерів – гроші…
Які ж вони безбожні,
Раби бовванів і мамони,
У мріях – золоті батони,
Опіка страусів, –
Немає більше слів…
Герої слави злої,
Безстидної, гнилої,
У пристрастях, як у тюрмі,
Тримають свої душі.
Дурному, кажуть, радість -
Насправді сум і глум –
Їх совість у кайданах,
Живуть у темряві і сліпоті,
І справи не здають собі,
За кого має їх народ,
Який можливий поворот!
Вольному – воля!
Смілому – доля!
Де у житті свята мета,
Там Бог на першім місці!
Щастя - велика нагорода,
Приносим жертви на Престолі
За Вас, святі герої!
Любов до Бога й України
Є в української дитини,
Живе вона в найкращих!
Ієрм. Самуїл Мосціпан
24 лютого 2016 року Божого
Львів