Любов – то Божа милість
- Деталі
- Створено: Четвер, 17 березня 2016, 17:41
- Перегляди: 264
Слава Богу, маєм хліб,
Маємо усе до хліба,
Славний наш козацький рід, -
Разом молимось до Бога!
Маєм на лиці весну,
Охоту маєм до роботи,
Приймаємо гостей до хати, -
Ведеться все якось нівроку.
Лиш маємо одну біду, мороку –
Вже вороги на сміх беруть
І недруги беруть на кпини:
Дитину заміж не беруть!
Мов заворожену, прокляту,
Чого лиш не вигадують і брешуть,
Вбивають у свідомість клини,
Вже хлопці обминають хату –
Цей розпач в багатьох родинах.
Ця безпорадність від зневіри,
Це розбиття бажань, сердець,
Глибокий жаль розчарувань –
До чарів хилиться надія,
До ворожінь, до заклинань,-
Чергуєм свічку з кочергою,
Спокусу роблячи святою
У християнській Україні.
Про віру в кого ведемо мову,
У чому сильні ми і вірні –
І грішимо, і нарікаєм,
Роздвоєні, хоч добре розумієм,
Що служим ідолам, мамоні,
Правду міняємо на моду,
Грішне, як медом мазане, -
Огидне Богові, мерзенне,
Бо чарами осквернене,
Зневажене грабунками, брехнею.
Усе злочинне – актуальне,
Хабар із назвою новою
Стається нормою повсюди –
Позорим свою Батьківщину,
Ганьбу вчиняючи прилюдну, –
Ми згодою вінчаємо корупцію.
Із квітами вчепившись за трибуну, -
Ні, ми не тримаємось за владу,
За своє крісло чи посаду,
Ми не за себе, ми – за Україну! –
Це викликає вже огиду.
Якщо здоровий і красивий,
Якщо розумний – вже щасливий!
Вибір – свобода, це однозначно.
Всім їсти хочеться завжди,
Тут вибору у нас немає,
І холод спати не дає.
Хвороба, злидні, бідність –
Ці фактори руйнують радість.
Бідує той, хто виживає,
Чи не самі ми міру вибираєм,
Своя для щастя необхідність,
Кохання щире і взаємність,
Любов, і відданість, і вірність.
Після дарів життя і миру
Найбільше щастя – Божа милість!
Любов нам прикрашає душу –
І Бог дає нам цю можливість.
Відчуймо радість, справедливість!
Молились всі до всіх богів,
Ілля молився лиш до Свого,
Горів з водою в нього рів,
Мокрі дрова, але нічого, –
Бо жертва Богу була мила –
Ділами міряється віра,
І наша щирість, і свідомість,
І наша відданість, і совість,
І наша клятва, і присяга –
Це теж велика справедливість.
Не можна двом панам служити,
Щоби при цьому не згрішити.
Правда з неправдою подібні –
Чужі вони собі, не рідні,
Єднає Бог, диявол спокушає –
Роз’єднює завжди і дурить,
Люцифер сам себе не любить.
До кого більше ми подібні?
Самому дуже важко в світі –
Сказав Бог чоловікові, не жінці,
Щоб двоє стали одним тілом.
Бог Єву поєднав з Адамом,
Він виправить усе і допоможе
Усім, хто сильно вірить і дуже хоче.
І тій дівчині, й нашій владі
Одні і ті ж будуть поради
Вам не поможуть обереги,
Підкови на машинах, на порозі.
Вам не поможуть сильні старці,
Досвідчені, старі шамани,
Найкращі з «Битви екстрасенсів»,
Немає сенсу, нема шансів.
А якщо вдатися до суті -
Шукати зміст життя у Бозі,
Убити пристрасні бажання,
Звільнившися від злоби, люті,
І через сповідь, покаяння,
Торкнутись джерела Любові
До серцевини щастя, долі,
Бо України жаль, не влади!
Безсовісні не потребують змін,
Їх треба гнати із посади.
Із дівчиною все інакше –
І не одна вона, їх більше –
Це роздуми з молитвою
Зі співчуттям і жалем,
Благайте долі день за днем,
Де є довіра, совість чиста,
Там вже наблизилося щастя.
Ієрм. о. Самуїл Мосціпан
8 лютого 2016 року Божого