Моральний заповіт
- Деталі
- Створено: Четвер, 17 березня 2016, 17:39
- Перегляди: 285
Горять рукописи і книги,
Горять секретні документи,
Палить усе вогонь і люди,
Вітри пустошать і вулкани,
Війна руїни залишає,
Могили, сльози скрізь.
Вода краде усе, хоронить,
Безжалісні вітри і землетруси,
Падуть скульптури, стіни,
І з часом все кудись зникає.
Все переміниться колись,
Землі такої вже не буде,
І небеса будуть нові,
Інакше тіло, інші люди.
Що витанцьовує Давид?
Чим зараз душу звеселяє,
На арфі, чи на гуслях грає?
І, як він ходить там, на небі?
Чи всі літають, як Ангели?
Який там люди мають вигляд?
Бог в сповіді гріхи прощає,
А добре завжди пам’ятає…
Усе, що робим не намарно.
Так думаючи кажу сам собі:
- Спіши добро творити і молись,
Бо де потім будуть вірші?
Які там в ангелів пісні,
Чи буде інша «Херувимська»?
Чи про Любов усе годиться?
Святе назавжди зостається.
Добро міняє цілий світ,
Краса його оспівує –
Це наш моральний заповіт.
Бог на Землі дає нагоду,
Готуючи небесну нагороду.
Зробім усе для перемоги,
Благаймо і молімося щиро.
Повірмо в Божу доброту,
Хай світ повірить в Україну
(Для українців це можливо),
Ми маєм віру – сильну зброю,
У нас вода, ікони чудотворні,
Всі чудеса об’єднані любов’ю!
Хай мир веселкою всміхнеться –
Небесним знаком після бою!
Ієрм. Самуїл Мосціпан
4 березня 2016 року Божого
Львів