Людські і Божі привілеї

Деталі

Створено: Вівторок, 01 березня 2016, 14:49

Перегляди: 320

Людські і Божі привілеї

Він за життя був знаний як учитель,

Ще як пророк, як Єремія чи Ілля,

Насправді був Господь Спаситель,

В чудах себе прославив як Цілитель,

А світ буде судити як Суддя.

 

У Бога привілей для трьох професій:

Для педагога, медика, юриста.

Господь вручає люд свій Божий

В опіку вибраних на це людей;

Кличе студента і семінариста.

 

Потрійний уряд має парох,

Це дар від Тайни Священства.

Хоч він також земля і порох,

Та Божий він слуга, не ворог.

Бог каже: «Будьте ви боги як Я».

 

Хто служить людям і терпить,

Не більше від Христа звичайно,

Він службу Богові приносить,

Від нього паства не біжить,

Спішить як до Христа – негайно.

 

Покликання – знак видимий від Бога,

Від Нього Дар і всі таланти.

Багата та душа, яка свідома,

І визнає Творця, як свого Пана,

І слухати готова й прославляти…

 

За дар життя і за свободу,

За ласку віри і хрещення,

За приналежність до народу,

За рідний край і рідну мову,

І за Любов, як за найвище почуття.

 

Любов живе у розумі, в серцях,

Живе в цілому людстві!

Вона живе в убогих і старцях,

Любов живе в раю, на небесах,

Любов живе на небі і землі.

 

Любов горить у щасті, в насолоді,

Любов і Божество не розділити,

Любов горить у людській доброті,

Любов горить у щирім співчутті,

Бо більшим щастям є давати…

 

Усе, що добре, все від Бога!

Усі професії в житті потрібні,

Але без вчителя, без педагога,

Нема науки, навіть ремесла;

Здається діти, і то з цим згідні!

 

А лікар в білому халаті

Враз з Хоронителем тіло рятують,

Немов у хмарі, у палаті,

Неначе в сні чи у видінні,

Щось роблять так, щоб не боліло.

 

А якщо лікар каже: «Боже!»

І просить щиро: «Поможи!»,

То Бог йому завжди підкаже,

І лікаря рука у Божу ляже,

І ти почуєш: «Вставай і йди!»

 

Для чого до життя вертати,

Як справедливості ніде нема?

Страшно вмирати, в тюрму сідати,

Без правди як не нарікати..?

А за цю кривду відповість суддя.

 

В тюрмі вже вчителя не конче,

Там, кажуть, вчить саме життя…

Цю школу кожен обминути хоче.

Якщо не лікар, то хто поможе?

Хіба що фельдшер або медсестра.

 

Потреба в лікарі зростає

І в мирний час, і на війні.

Він доленосні рішення приймає,

Він ризикує, він переживає,

Він не сидить в тилу – він впереді.

 

За лікарів молитись треба,

Вклонитися їм низько до землі!

Хворієм ми і наша мама,

Хворіє дівчина кохана –

Ми від лікарів залежимо усі.

 

«Як тебе не любити, лікарю мій…»

 

Свідомість щастям наповняє душу

За те, що Бог премудро все створив.

Що не тому, що я боюсь чи мушу,

Я з радості, з потреби це голошу:

Бог на хресті всіх наперед простив.

 

За хрещення пообіцяв спасіння,

За вдячність за життя всього надміру,

Всепрощення за щире покаяння,

За щирість підтримку і сприяння,

Свою присутність за молитву спільну.

 

Хай наша віра перейде в довір’я,

Обітницю приймім беззастережно,

Бо сумніви – це з вірою торгівля,

Гріхом заплутане сумління…

Дияволу противмося, не вірмо!

 

Соціалізм розвинений вже мали…

У 70-ті вчили це у школі,

І рай комуністичний пережили,

Всім нам квартири обіцяли,

Та зупинились на перебудові.

 

Хвалу співали хліборобу…

Цей привілей їх діти обминали.

І будівельникам складали шану,

Бо споконвічні ці професії від роду,

Лише з Предвічним Богом прогадали.

 

Неділя, 16 серпня 2015 року Божого

м. Львів